Прикраси з зеленими вставками (посилання), особливо смарагдами, користуються особливою популярністю серед покупців нашого магазину. Давайте спробуємо розібратися з цим кольором і знайти відповідь на питання привабливості даного відтінку. Цей колір має досить цікаву історію.
Давні часи
З давніх часів зелений колір уособлював вічність, відродження та молодість. У Середньовіччі яскраві відтінки були недоступні звичайним людям, тому доводилося носити одяг бляклих відтінків. Яскраві кольори в одязі були прерогативою знаті та заможних верств населення. У Британії, наприклад, зелені рукава на сукнях вважалися ознакою світських левиць, тому що повертаючись з іноземних поїздок, багаті купці привозили додому тканини саме цього кольору.
В епоху пізнього Відродження зелений відтінок став глибшим, яскравішим та багатшим. Бронзовий та світло-салатовий кольори був замінений на соковитий зелений, глибокий болотний, синювато-зелений та коричнево-зелений. Особливою популярністю користувалася зелена парча. Дівчата одягали сукні з цього матеріалу тільки у свята. Цей відтінок уособлював благородство, натхненність та розкіш.
За часів Бароко зелений колір користувався особливою популярністю серед багатіїв. Причому кожний зелений відтінку мав свою власну назву, наприклад: «крильця метелика» або «колір лугів».
Епоха барвників
У 1845 році з'явився локао – це барвник з Китаю, який отримували шляхом виварювання кори особливих деревних рослин сімейства крушини. Він вигідно відрізнявся не тільки сяйвом, красою, шляхетністю тону, але і стійкістю, яскравістю і кришталевою чистотою. Але у локао був один суттєвий недолік – це був дуже дорогий барвник. Тому він був дуже швидко витіснений і в 1870 році з'явилися більш дешеві барвники: йодні, метилові та малахітові.
Справжня революція в світі моди трапилася з появою штучних барвників. Їх стійкість дозволила зеленому кольору міцно увійти та закріпитися в повсякденному житті.
До 1910 року великою популярністю користувалося поєднання смарагдового та золотистого. Таке поєднання уособлювало розкіш, чуттєвість, екзотику та східні казки.
У 1920 році зелений колір став сильно асоціюватися з містикою. Тому жінки стали носити оксамитові сукні та шалі з бахромою цього кольору.
У важкий воєнний та повоєнні часи в моді був оливковий колір. Тому він довгий час асоціювався з втратами, труднощами та нестатками, а про яскраві фарби думати не доводилося.
Ів Сен-Лоран
Моду на зелений колір зміг повернути Ів Сен-Лоран у 60-х роках. Він представив світу етнічну колекцію, в якій домінували як яскраві, так і приглушені тони зеленого кольору.
70-ті роки подарували світу кислотний зелений відтінок та колір авокадо. Цей тон не претендував на роль самого-самого, проте він сподобався світовій громадськості.
Незабаром зелений колір став найпопулярнішим. Жвавість, молодість, невгамовність – саме такі асоціації він викликав в неонові 80-ті.
У 1990-х роках зелений колір став уособлювати стабільність та надійність. Популярними були всі відтінки зеленого – від самого блідого до яскравого та насиченого.
Ближче до нульових в моду повернулися такі відтінки зеленого як бірюза, аквамарин, глибока зелень, мох, оливковий, селадон, фісташковий – нічого яскравого та зухвалого.
Підсумок
Зелений колір не можна прив'язати до певного часового відрізку. Він з'являється на подіумах раптово, а потім дуже швидко зникає. Як би там не було, зелений – це завжди радість, чистота та свіжість. Саме за такі асоціації ми любимо зелений колір, а особливо насичений зелений смарагд, коли в пам'яті спливають красуні з східних казок одягнені в неймовірні яскраві вбрання з величезними смарагдами та сапфірами – незмінними ознаками розкішного життя та достатку.
